Сумний романс
Як не горда радість,
То лиха година
Оповила душу,
Серце оповила.
Розкладу у ньому золоте багаття,
Щоб бур’ян спалити,
Щоб цвіло латаття.
Прагне серце щастя,
А воно зникає,
За ліси ховається,
У річки тікає.
І куди летіти,
Щоб його спіймати?
Щоб із щастям жити,
Крила треба мати.
Плаче серце й плаче
В самоті печальне,
Вже й від сліз гаряче,
Бо життя безжальне.
Щастя не схопила,
Кликала даремно,
А я так хотіла,
Щоб було щоденно.
13.03.2012 р.
Печальный романс
© Copyright: Сафие Гасанова, 2017
Свидетельство о публикации №117111607520
Свидетельство о публикации №117111607520
Рецензии