потихеньку стирає набуті душевні мозолі
перегін рукописних текстів в безлиці літери
алкоголь не має в цій сторі жодної ролі
адже сенс у тому, щоб вилити, а не залити
передвічну ту купку сміття з застарілих даних
давно вже рознесли містом осінні дощі
жоден вірш не досягне масштабів жаданих,
якщо через нього не спалив ти своєї душі
люди пишуть про свої натяки надто дрібно
можливо, їх непомітно в життєвому русі
і якщо я насправді комусь потрібна,
то хотіла б про це бути в курсі.
14.11.17
потихеньку стира
© Copyright: Вита Семенкевич, 2017
Свидетельство о публикации №117111507224
Свидетельство о публикации №117111507224
Рецензии
