Я у пітьмі. Милий, даси руку?
Може ще виберусь? В долі бувало гірш,-
правили в домі страшні, величезні крУки,
злякано плакав вірш...
Ні, не даси? То для чого блукаєш поруч?
Я заглянУла в безодню і от сліпа...
Ще не почезли з пам'яті диво-зорі,
шал до кінця не спав!..
Ні, не даси... підштовхнеш у безодні хащу...
зраджене серце раненим звіром стражда...
любу колись, таврував сміючись: пропаща!..
сліз, плазування ждав...
Висохли сльози. Я чую - злетілись крУки...
треба змиритись, дороги назад нема...
Милий, озвись!!! А у відповідь - ані звуку,
хижо мовчить пітьма.
Пiтьма
© Copyright: Ева Сокол 2, 2017
Свидетельство о публикации №117111504551
Свидетельство о публикации №117111504551
Рецензии