Душа сповита тугою i болем

   Душа сповита тугою і болем
   Травинкою до світла пророста 
   І прагне бути на життєвім полі,
   Та розуміє - доля не проста.

   З немилістю вона, неначе, в змові,-
   Б'є боляче, та не вмира душа,-
   Жадає щастя і добра, і долі -
   Без них життя не варте і гроша.

   Завжди - без прагнень, боротьби завзяття,- 
   Неначе пар, душі легка вага.
   Коли не тліє, а горить багаттям -
   Лише тоді душа перемага.


Рецензии