Небо нап'яло ганчір'я
Сірого савану.
Сіє журбу надвечір'я
Щиру, не вдавану.
Мрячить, мов плаче стихія
Й не зупиняється,
В неї своя ностальгія:
Літо минається.
В виблисках світла міського -
Масність олії,
І не жалкують нікого
Краплі тужливі.
Важкість у плачучим листі.
Сльози з-під колеса.
Мрячить журба в середмісті
Мегаполіса.
31.08.2017.
Мрячна туга
© Copyright: Серез, 2017
Свидетельство о публикации №117111310738
Свидетельство о публикации №117111310738
Рецензии