Об цянка

Сильні думки по каналам звучання,
Темні провулки минають в душі.
Наші ритмічні звуки кохання,
Ледь не зосталися на самоті.

Транш між словами помітний наосліп,
Зовсім чужий для нетронутих тіл.
Наша, колись, не заправлена, постіль,
Кинула тінню на світлий поділ.

Схема руйнацій  пішла не по плану,
Трішки втрачаючи відлік стрілок.
Збились усі механізми Корану,
Що стосувалися наших зірок.

Марно блукаючи світом надії,
В пошуках тих, самих карих очей.
Дивлячись вниз - не збуваються мрії,
Навіть, якщо йдеш по світлу ночей.

Десь, серед зірваних кимось букетів,
Десь, серед попелу наших вогнів,
Випливуть пазли недавніх моментів,
Та перекриють увесь сильний гнів.

Поділка часу зайшла за ту стрілку,
Що переводить (нічвдень) та (деньвніч)
Роки стрибають, як білка на гілку,
Ти лиш зі мною разом пліч-о-пліч.

Треба ту схему залишити Богу,
Аби закинув її у смітник.
І не чіпаючи нашу дорогу,
Вів нас разом, навіть хай з боку в бік.

Дякую всім, навіть тій самій долі.
Мирно корюся оцим небесам.
Ти лиш зі мною, у спільній неволі,
Буду твоя. З дня на день. Сам на сам.