Я капусточку глотаю
Стать бы единицею из нолика...
Ноль - ничто! В карманах вечно пусто.
Я - неужто! - превращаюсь в кролика:
Магнетически манИт меня капуста.
Бедолага, небом обездоленный -
Мук моих не выдержит бумага,
Ведь, капусточку глотаю пересоленной
(хорошо, что, нет, пока, ГУЛАГА)
Буду зелень лопать (мо" й не лусну),
Скотиняка, мо"... Але, послухай -
Поробили, капосні!
Капуста
Лізе звідусіль, звиса на вуха.
Може дідусі голодували
(Зелені завжди було негусто)
Й закляли мене, закодували:
"Геть - троянди! Ненечка - капуста".
І вона мені - єдина хата,
Що її вважаю домом рідним
Із братами, сестрами і татом.
Тільки б не накрилась тазом мідним...
Свидетельство о публикации №117111106313