Болючі спогади тривожать моє серце,
Та все мине, коли в права ступаєш ти.
Люблю тебе, кохана наречена Осінь,
Твої вітри, розвіють всі мої гріхи.
Твоя краса, чарує мене й досі,
Ти королева, скажу тобі без зайвих слів.
Прошу не йди, залишся у моєму домі,
Та якщо ні, то збережу твої листи.
Собі на згадку, щоб милуватися красою,
Твоїх дарів, за що і покохав тебе.
Та ти підеш,насипавши на рану солі,
Подарувавши мені те, чого не стер.
З думок своїх, невпинних, невблаганних,
Я б віддав би все, що є, щоб не забути ці думки.
Та час мине, і все померзне на морозі,
Прошу залишся, Осінь.
Осiнь
© Copyright: Виталий Ильяшенко, 2017
Свидетельство о публикации №117111105656
Свидетельство о публикации №117111105656
Рецензии
