Там хуртовиной сніг кістки засипав,
Там хлопці полягли навічно спати,
Хто їх раптово від сімей в блакить відкликав?,
Не поцілує жінка, не обійме мати.
Невже на те і народились хлопці,
Щоби в житі когось залишить по собі лиш пустку,
У їх дітей від болю в серці дуже скляні очі,
Впізнають діти без батьків багато дуже смутку.
А може досить? зупиніть бо божевілля,
До дому повертайте, обійміть похилу мати,
Для дівчат своїх зробіть скоріш весілля,
Жінку зацілуйте, діточок спішить роджати.
А дітей дорослих вчить добру і щастю.
Вчити шанувати кожен день життя,
Якщо ми живемо - зіронькам не згаснуть,
Ось одна впадає, бажання у миття.
Там хуртовиной сн г к стки засипав
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117111004958
Свидетельство о публикации №117111004958
Рецензии