На обличчя долі покладаю маску,
Нехай ніхто не баче, не відчує слів,
Ті, що в душі з*являються в ту мить, відразу,
Коли я чую чий-то поклик, чий-то спів.
Я зкрию від людського ока душу,
Я зкрию шлях, що в*ється, те куди іду,
Ви не кажіть мені що щось таке робити мушу,
Так, вже глуха на сльози, на чужу біду.
На обличчя долі покладаю маску,
Не крає душу хай сльота осіння,
Я давала всім на те багато часу,
Зрозуміли щоб мене, ви не дали спасіння.
На обличчя дол покладаю маску
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117111004417
Свидетельство о публикации №117111004417
Рецензии