А на воді ще колихались тільки,
Квітки, що я плела, пускала,
Тут води дуже, дуже тихі,
Я у квітки ті все кохання клала.
А на воді ще колихались тільки,
Квітки що я плела, пускала,
В них вабилися ніжні мрії,
І лиш тобі тихенько, дуже тихо так співала.
А на воді ще колихались тільки,
Квітки що я плела, пускала.
Нехай залишаться вони як таємниця, вії
Долоню від проміння сонця закривала.
Там сонце пестило мене, давало посміхатись,
Волоссям вітер грав, обличчя цілував,
Але я квіти не для нього посплітала,
З ним таємницю серця вже струмок забрав.
А на вод ще колихались т льки
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117111004347
Свидетельство о публикации №117111004347
Рецензии