А на серці – зимно-зимно!
Біль розтерзує всю зримо.
І гірчить краплина терну –
Зашпори ще не відтерпли.
Плаче намистина глоду,
Як твоя минула врода.
І глузує ніч осіння:
Де ж це твої ранки сині?
Де ті спалахи любові,
Що здіймали бурю в крові?
Розгубилися всі чисто,
Як розірване намисто.
Хтось зібрав оті жарини,
Ледь зігрівся – та й покинув.
Хтось шукав «крутіш» удачу –
Чоботом їх розтокмачив.
А було ж їх так багато,
Що й не вірилось в розплату.
А тепер пече розпука,
Бо чужі торкались руки.
А на серцi зимно-зимно!
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117110911824
Свидетельство о публикации №117110911824
Рецензии
Валентина! Очень напевные стихи у вас! Спасибо! От души,Инна.
Инна Гаврилова 24.11.2017 21:02 • Заявить о нарушении
Инна Гаврилова 24.11.2017 21:02 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.