Далеко за північ, сіріє пітьма у вікні,
а сон не прийшов,- загулявся, напевне, деінде...
рутинні безсоння до біса набридли мені,-
як духу слабкОму постійні уїдливі біди.
Колись - мій коханець, а нині - заляканий звір,
не йде до руки, на прохання лестИві німує...
я вже перебрала багацько методик й вір,
я Боже ім'Я користала зухвало і всує.
Під ранок хистке забуття, щоб не падати з ніг,
а сон мій блукає й, мабуть, не жалкує за мною...
щоночі у мІзках овець бескінечний потік,
щоранку, до кави, не маю зв'язку з головою.
Безсоння
© Copyright: Ева Сокол 2, 2017
Свидетельство о публикации №117110804134
Свидетельство о публикации №117110804134
Рецензии