Доктор Сьюз Кiт у капелюсi

На небі чорні хмари,
І дощик ллє зрання.
Сиділи й сумували
Сестра моя і я.

Хотілося на вулиці
Побігати в квача,
На гойдалці кататися
І грати у м’яча.

Але, на жаль, надворі
Лив дощ, немов з відра.
Така назовні мряка,
Яка там буде гра?

Тож ми собі тихенько
Сиділи і
сиділи.
Сиділи і
сиділи.
Було нам дуже сумно: ми, навіть, помарніли.
Такому ось заняттю сильно не раділи.

А потім загриміло,
Ми стук гучний почули.
І від переляку з сестрою підстрибнули.

Ми дивимося: диво!
Зайшов, сказав: «Привіт!»
Є парасолька синя,
Але нема чобіт.
На нашому порозі
У капелюсі Кіт.

І каже нам він: «Досить
Сидіти, нудьгувати!
Нехай на небі хмари,
Та можна й вдома грати!
Чекає нас багато
Кумедних різних справ.
Прийшла пора веселощів,
Потіхи і забав.

Я хочу грати з вами!
Не проти буде мама?

З сестрою ми не знали
Сказати що котові,
Бо маму на роботу
Покликали раптово.

І тільки наша рибка
Сказала: «Ні! Ні! Ні!
Цей Кіт у капелюсі
Не до душі мені!
Женіть його скоріше,
Не грайте, діти, з ним.
Що скаже ваша мама,
Коли вернеться в дім?»

«Нумо розважатися!
Страх забудьте свій.
Буде дуже весело.
Всі до гри, мерщій!»
Кіт у капелюсі
Сказав мені: «Дивись,
Трюк цей називається
«Злітає рибка ввись».

«Залиш мене негайно!» –
Рибка аж кричить.
«Не хочу я упасти!
Постав мене умить!»

«Люба моя рибонько!
Не бійся і не плач,
Тебе тримаю міцно я!»
Тут Кіт стрибнув на м’яч.
«Ніколи не зіб’юся
Я на манівці.
На капелюсі чашка
І книжка у руці.

Дивіться і дивуйтеся!
Ще трюк я приберіг».
На капелюх (де чашка)
Закинув Кіт пиріг.
«Дві книжку можу втримати,
Кораблик і цілком
Легка для мене ноша:
Таця з молоком.
Дивіться і дивуйтеся,
Любі глядачі!
Тримаю всі ці речі
Й стрибаю на м’ячі!

Дивіться і дивуйтеся!
Прийшов потіхи час!
Я з радістю представлю
Новенький трюк для вас.
Тримати можу запросто
І чашку, і пиріг,
Акваріум із рибкою,
І навіть кілька книг.
Маленький чоловічок
Стоїть на кораблі.
Хвостом тримаю віяло,
А лапою граблі.
Дивіться і дивуйтеся,
Любі глядачі!
Тримаю всі ці речі
Й стрибаю на м’ячі.
Скачу, мов стрибунець,
І це – ще не кінець!»

Як тільки це сказав
Одразу же упав!
З м’яча він без розмов
Звалився стрімголов.
І речі за котом
Попадали гуртом.

Перша впала рибка
У чайник на столі.
Сказала: «Ця забава
Не до вподоби! Ні!
Ця гра – недобре діло.
Я навіть помарніла.
Цим балощам одразу
Дуже не зраділа.

Дивися що накоїв
Трюк негарний твій:
Розкидані всі речі,
Немов був буревій.
Поставив дім на вуха,
І лиха наробив:
Зламав ти наш кораблик,
Граблі ти покривив.
Скоріше забирайся,
Залиш негайно дім!
Тому що тут не місце
Жартикам твоїм».

А Кіт відповідає:
«Мені так любо тут.
Тим більше, що розваги
Нові уже нас ждуть.
Нікуди не піду я,
Ще трюк один припас
Для вас», – Кіт нам промовив, –
«Вас,
вас,
вас…
Я покажу веселий,
Потішний викрутас».
Він вилетів на вулицю,
Так швидко, наче птах,
Назад прийшов із скринею
Червоною в руках.
Скриня дерев’яна
Зачинена на гак.
Каже кіт: «Ця витівка
Для вас – моїх друзяк!»

На кришку після плигнув,
Підняв свій капелюх.
«Я знаю, що розважить
Ця гра усіх навкруг.
Приніс сюрприз маленький
Сподобається він.
Всередині – дві речі!»
Тут Кіт віддав уклін.

«Коли відкрию скриню,
Побачите дива.
Дозвольте вам представлю:
Штука Раз і Штука Два.
Ці Штуки дуже добрі,
Вони не вкусять вас».
Тоді із скрині вийшли
Штука Два і Штука Раз.
І штуки підбігають,
І кажуть нам слова:
«Будь ласка, тисніть руки
Штуки раз і Штуки Два!»

З сестрою ми мовчали,
Нас вразили ці Штуки,
Та все одно ми чемно
Потиснули їм руки.
А рибка наша знову
Кричить: «Ніколи! Ні!
Ці Штуки треба вигнати –
Це пустуни малі.
Коли немає мами,
То їм не місце тут!
Їх проженіть скоріше,
Нехай вони підуть!»

«Люба моя рибонько!
Не бійся ти за них!»
По голові погладив
Кіт тоді малих.
«Вони такі слухняні
І не пустуни.
У день такий похмурий
Вас звеселять вони».

Нам каже Кіт: «Ці Штуки
Сміються і радіють,
Коли пускають в хаті
Повітряного змія!»

Із чайника почувся
Голос рибки: «Стійте!
Пускати вдома змія
Не можна! Ні! Не смійте!
Ця забавка погане
І небезпечне діло!
Невже не зрозуміло?
Ой! Я навіть помарніла!

Але вони на гору
Біжать по коридору.
По стінах змій літає,
Все на шляху ламає.
Речі трощить в пух і прах.
Бам! Бум! Бах! Бабах!

У спальні дивні Штуки
Все також зіпсували:
Он на мотузці змія
Літає сукня мами.
А інший змій носився,
Порвавши тата книжку.
А потім дуже гучно
Він вдарився об ліжко.

Гопали, стрибали
Чудакуваті Штуки.
Показували виверти
І нехороші трюки.
Тоді кажу: «Ой леле!
Не радий іграм цим.
Що скаже наша мама,
Коли вернеться в дім?»

Тут рибка закричала:
«Додому мама йде!
Як безлад цей побачить,
Зомліє і впаде.
А потім вас посварить,
А може, накричить.
Тож треба нам прибрати
Гармидер цей умить!

Скоро прийде мама,
Який недобрий збіг!
Що буде? Ой! Що скаже,
Як ступить на поріг?
Сильно розболілася
Від ігор голова.
Придумай як зловити
Штуку Раз і Штуку Два!»

Без зайвих балачок
У спальні взяв сачок.
Кажу: «З одного разу
Зловлю усіх одразу.
Грі прийшов кінець:
Найкращий я ловець!»

Я розмахнувся: хоп!
А потім чую: «Хлоп!»
Нарешті! Штуки в сітці.
«Годі грати – стоп!
Кажу Коту: «Он скільки
Зробили ви біди!
Бери свої ці Штуки
І сам додому йди!»

Кіт нам відповідає:
«Якщо весела гра
Всім вам не до вподоби,
Тоді мені пора».

Закрив у скрині Штуки
Тихо, без розмов.
Печальний і тужливий
Кіт собі пішов.

Рибка каже: «Добре!
Забрався Кіт цей геть.
Але сміття залишив,
Зламав усе тут вщерть.
Цей безлад безкінечний
Довіку не прибрати.
А скоро повернеться
Додому ваша мати!»

А потім!
Знову загриміло,
Гучний почувся стук.
Це Кіт у капелюсі
Прийшов, але без Штук.
«Не бійтеся! Весь нелад
Не важке питання.
Представлю трюк останній,
Що зветься «Прибирання»!

І взявся Кіт за діло.
І діло закипіло:
Поправив плаття, взяв пиріг,
Поклав у шафу кілька книг.
Кораблик, віяло і таця –
Все на місцях своїх, як вранці.
Рибку в банку повернув,
Помив підлогу, пил змахнув.
«Тепер порядок! Все – кінець,
Немає більш робіт!»
І, посміхнувшись, вийшов
У капелюсі Кіт.

А потім повернулася
Додому наша мама,
Питає: «Що робили ви?
Самі не сумували?»

З сестрою ми не знали
Сказати що в одвіт.
Чи варто зізнаватися,
Що був у домі Кіт?

Розповісти про те їй,
Що Штуки тут були?
Якби от вас спитали,
Що б ви відповіли?