Прошу тебе, не про війну лишень,-
бо в те пірну й не випірну живою,
бо рівень болю до небес стіною,
бо кожен рух - позначена мішень.
Давай про захист скривджених котів,
духовних практик значимість дволику,
про фатум, що кромсає чоловіка...
а ти про все те й слухать не хотів.
Вернусь живий, щоб рватись в пекла чад,
де дня і ночі постирало грані,
де зачаївся твій снаряд останній,
де маєш збільшить мій перелік втрат.
Прошу тебе, не про війну лишень,
її виття в мізках многоголосе...
Горнусь до тебе розпашіла, боса
й благаю в подарунок млості день.
Подарунок
© Copyright: Ева Сокол 2, 2017
Свидетельство о публикации №117110704303
Свидетельство о публикации №117110704303
Рецензии