Утік мій сон – у нетрі чи в заплави.
Душа тремтить і суму не збагне.
Безсонник вій - коханець мій лукавий –
В гірких обіймах все трима мене.
Нелюб мені. Потворний до відрази.
Я ж полонянка - і тому терплю.
У вир його кидаюся відразу,
Бо в нім про тебе спогади ловлю.
Твій день у завтра сплетений з надії,
Мені вмирать і воскресать в журбі –
Так присушили злії суховії...
Я - полонянка. Нащо я тобі?
І хоч душа, розчахнута надвоє,
Скавчить так тихо, щоб ніхто не чув,
Спалю любов, що крали ми обоє,
І попілець по вітру розпущу.
Спалю любов
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117110611672
Свидетельство о публикации №117110611672
Рецензии
