Василь Сосюрченко
В канаві там лежав хлопчина:
Ніяк не більше семи літ
Йому б ще круглими очима
Дивитись радісно на світ.
Та я тоді з ним не балакав,
Очей він теж не відкривав.
Лежав, зігнувшись, тихо плакав
І „хочу їсти” ще стогнав.
Він там і вмер. Маленький хлопчик,
Що мав не більше семи літ,
Що навіть думати не міг ще:
Чому ж такий жорстокий світ?
Чому померло в тридцять третім
Тоді ще тисяча в селі?
Чому немає й не шукає
Ніхто вже правди на землі?
Минають роки, а в уяві
І досі постать та ж моя
Стоїть на вигоні в канаві
І... „хочу їсти” чую я.
А ви, кати мого народу,
І досі славите себе,
Що принесли до нас свободу,
А не свавілля еМГеБе
Радійте ж, тупо-величаві,
Бо хто тепер спитає в вас,
Чому на вигоні в канаві
Помер маленький хлопчик в нас.
1968, Сумська область
В канав там лежав хлопчина
© Copyright: Мария Черная 3, 2017
Свидетельство о публикации №117110303805
Свидетельство о публикации №117110303805
Рецензии