Я люблю эти дни одичалые

1

Я  люблю эти  дни одичалые…
…Почерневшие  дни  ноября.
Колокольчики  тенькают  шалые
И чаруют, чаруют  меня.

Я люблю  назначенье особое.
…Противленье насилью  и  лжи.
Заклеймили  особою  пробою
И  сказали: «Тихонько  лежи».

Отлежусь  и  порадуюсь  осени,
И  уйду  навсегда  от  беды…
В  никуда  непокорную бросили
И  зарыли  за  мною  следы.

Я  люблю  эти  дни  одичалые.
Порожденье  ненастных стихий.
Колокольчики тенькают  шалые
И  рождаются  в  сердце  стихи.
1989
2
Всё  перекрасилось –  лес  и  поляна,
Роща  и  луг  в  переливах  зари,
Вся  эта  роскошь  объята  туманом.
…Тихо!  –  одежды  меняют  цари.
Скрыты  в  тумане  деревья  и  хаты,
В речку неспешно  стекает  туман, 
Вдруг посветлело! –  растаял  лохматый.
Будто  и  не  было! – Зренья  обман?
И, по-хозяйски  лучи  порасправив,
Солнце  росу осушило  вокруг,
Золото в  золоте  луч  переплавил,
Всё  засияло! -  и  речка,  и  луг.
Всё  перекрасилось:  лес  и  поляна.
Роща  и  луг  в  переливах  зари,
Воздух  насыщен  запахом  пряным,
Осень  настала,  над  миром  царит.
…Тихо  и  зябко.  Птиц  шумные  стаи.
Листья  опали, увяла  трава,
Первый  снежок  покружил  и  растаял.
Осень  уходит.   И  скоро  зима.


ОСІНЬ  В  ПЯТНИЦЬКІМ

(Перевод  на  украинский  язык Л.  Асмоловой)

Все  розфарбоване  -  ліс  і  галявки,
Гай  та  и  лук  в  переливах  зорі,
Вся  оця  розкіш в  обіймах  туману,
Мов свої  шати  міняють царі.
Хмаркою  вкрились дерева  та  хаті,
В  річку  повільно стікає  туман.
Враз  посвітліло!  -  розтанув  кудлатий,
Мов  ні  було,  –  чар  осінніх  оман.
Сонячний  промін!  О,  гарний  господар!
…Швидко  росичку  зсушило  навкруг!
Золото  з  золотом  промінь  розплавив:
Все  так  засяяло!  Гай  та  і  лук.
Як  прохолодно! – Скрізь  гамір  пташиний!
Падає листя та  й  сохне  трава.
Перший  сніжок  покружляв та  ростанув.
Осінь відходить!  І  скоро  зима.

3