Де ти, моє кохання, бродиш
і звістки жодної не подаєш?
Чому до мене в гості не заходиш
і чаю теплого не п*єш?
Я стіл уже давно накрила,
і надворі вже чутно запахи
того чаю, що тобі заварила
з різних квітів на твої смаки.
Ходи, поки він іще теплий,
поки я ще хоч трохи чекаю,
щоб терпіння моє не замерзло,
і все решта, що ще відчуваю
Ходи, бо я втомилася чекати,
і чай уже холодний, несмачний.
А тебе на горизонті не видати –
все заступив туман густий.
Його розвій нарешті і ходи.
Я не хочу більше чекати.
І тобі нагрію свіжої води,
і відчуєш квітів аромати
Дам тобі усе, що серцю миле,
і що душа твоя бажає,
Щоб ти мене не залишило,
а забрало до свого раю.
Я тебе ніколи не покину
і буду з тобою завжди.
Прийди до мене хоч на хвилину!
Я тебе прошу: «Прийди!»
©Тамара Цегельнюк
20.10.2017
Прийди!
© Copyright: Цегельнюк Тамара, 2017
Свидетельство о публикации №117110108481
Свидетельство о публикации №117110108481
Рецензии