***

Я повнi  стю згiдний, що жiнка - то чудо!
Ми чудовi цьому складаемо оди,
I тiльки до неi все наше горiння
I тяга до неi не вийде iз моди,
Як до найвищого чудо-творiння!
Метаморфози творить над собою:
Може Сн1гуркою, i - Бабо-Ягою!!!




 
    

Вiд бабцi до мами,
Вiд мами до донi,
Все ж тими словами
До сивоi скронi,
I,так як зазвично,
У вишиванках,
Пiд хусткою в довгii кiнцi,
Культуру свою автентично
Нащадкам несуть укра1нцi!
Мелодiя долi,
Мелодiя волi,
Як пам’ять глибин
Украiнськоi слави
Про вiрне кохання,
Про щастя i вроду
В скарбницях культури
Вiд роду – до роду.

Спiвайте, дiвчата,
Щоб люди всi чули,
 Щоб знали про себе,
I би – не забули!
09.04.2017. м. Ухта. (Вербна недiля).





Там, пiд ворiтьми, де колись
Ми вперше любо обнялись,
Росте трава зелена…
Кохання виросло. Дивись,
Ба не до брата, а до мене.

I та, з якою ми колись
I не навмисно обнялись,
На провеснi, чи на веснi,
Правдиво вiрю – не грiшила,
Менi, не як у снi,
Себе частинку залишила.

Аеропорт. Квиток, лiтак…
I кiлька рокiв було так!
А що було? Якесь тепло,
Густiючи з роками,
Витало помiж нами:
«С густой тайги» i аж до поля…
Хто розумiе, скаже: Доля!

О, нi! Нi, нi! Я не грiшив,
Що Украiну залишив.
Бо ця, з тайги, за мною жiнка,
Iз Рави –руськоi, i – украiнка!
На украiнськiй, i на КОМI
Усi говорять у нашiм домi.
I iнтернет став виручати…
Даруйте, нiколи скучати.