Вітер сумно зітхав у саду,
Не співає давно соловейко,
Квіти вже позабули весну,
І вона вже здається далеко.
Восени ллють дощі, холода,
Пам*ятаєш колись тут ми були,
Зараз листя двірник заміта,
Бо дерева теж холод відчули.
Парасольки смішні і чудні,
Розважають нам очі, калюжа,
Знов тебе так бракує мені,
Я без тебе самотньой лишуся.
Хоч багато навколо людей,
Хоч буває і сонечко сяє,
Тебе всеж так бракує мені,
Моє серце тебе у весні дочекає.
В тер сумно з тхав у саду
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117110105501
Свидетельство о публикации №117110105501
Рецензии