Ти пам'ятаєш, мій Поет,
Коханням п'яний,
Як ти подарував букет
Мені багряний?
І одягнув мені затім
Тонку сукману,
Побудував для мене дім
З піску й туману..
Я клала нам щоранку мед
В міцний еспрессо...
Та в домі тім помер поет...
Чи...поетеса?
Любив ти пити тЕрпкий ром,
Я - чай духмяний...
Ти не коханням - а вином,
Був, певно, п'яний...
Пускав мені у очі дим
І ввів в оману...
Розсипався із часом дім
З піску й туману...
В розвалинах лишивсь портрет
Потертий часом...
Та...час не зітре, мій Поет,
Як були разом...
Дiм iз пiску i туману...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2017
Свидетельство о публикации №117103111376
Свидетельство о публикации №117103111376
Рецензии
