ПАМЯТI ЛЮБИ ВАСЯХIНОI.
У сивому гаi зозуля кувала…
I куки дiвчина до купки збирала.
Невже ж бо зозуля та збилася з лiку,
Що ти не прожила iз нами й пiв-вiку?
Ти полумям свiчки натхненно горiла,
Свiтила, плекала, кохала i грiла.
I дiток зростила, онука ласкала,
Чому ж в твоiм домi скорбота настала?
Пiд вiкнами кiнь неосiдланий ходить…
Козак без козачки зажурений ходить.
Заплаканi дiти, а внучок, дивись –
Протягуе руки, бабусю, проснись!
Пройдися по хатi, поглянь у вiконце:
На весну, як лагiдно дихае сонце!
Як голуб воркуе, щебечуть синицi,..
Та тiльки твоi незворушнi зiницi.
Ряснi феерверки, то злiва, то зправа.
Пiд цi осяйнi новорiчнi заграви,
Ти вже по-за нами, у вимiрi тому,
Освiтлюють шлях твiй до вiчного дому.
Ти ще недалеко, i хоч з висоти,
Прощаемо ми, i нас тоже прости…
Душi твоiй свiтлою ляже дорога,
Крiзь яснii зорi, до Бога, до Бога.
********
Пам ятi люби васяхiноi
© Copyright: Пётр Пашковский, 2017
Свидетельство о публикации №117103007867
Свидетельство о публикации №117103007867
Рецензии
Доля подарувала автору дивовижну радість чуття слова. Його
віршовані рядки проникливі й точні. Петро Пашковський, Ви поет з великої букви!
Мария Черная 3 01.11.2017 11:48 • Заявить о нарушении
віршовані рядки проникливі й точні. Петро Пашковський, Ви поет з великої букви!
Мария Черная 3 01.11.2017 11:48 • Заявить о нарушении