Не думалось і, навіть, не гадалось
Що раптом обірветься слід...
На серці... Ні, зовсім не жалість,
А біль... І в темну ніч політ...
Сліди на піску вітер знищить,
Дощі все змиють, вкриє снігопад.
Ті, що кохання у душі залишить,
Не знищить навіть блискавка і град.
Не думалось і, навіть, не гадалось,
Що такі болісні оті сліди.
Душа від жалю просто розривалась,
Від напасті тої незмірної біди.
Кругом все наче зовсім заніміло.
І втратила природа кольори.
І серце, наче аж закам‘яніло,
І сонце не світило вже згори.
Слiди
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2017
Свидетельство о публикации №117102909226
Свидетельство о публикации №117102909226
Рецензии