Дитинство мо далеке...
Що ніхто їй імені не дав
За городом тиха, невеличка
В споминах, в далекіх тих літах...
Дівчинка маленька та біленька
Йде до тата, що на беріжку
З вудочкою. - Ти ж моє серденько!
Посиди - я рибку половлю.
І клює, і плещеться в відерці!
Радості в дитини через край!
Татова рука і щире серце...
- Мамо, чуєш? Двері відкривай!
Рибаки прийшли, вечерять будем!
Пахне вже олій на сковороді...
Тільки я ніколи не забуду,
Як лежить моя рука у татовій руці...
Дитинство моє далеке...
ссылка на песню:
Олег Горелик, Ш І
http://stihi.ru/rec.html?2026/02/25/4563
Свидетельство о публикации №117102900479
Восхитительное детство.
Дякую.
Аида Дружинина 26.09.2026 16:42 Заявить о нарушении
Человеческая доброта (самая высокая!), во всех её проявлениях - був мий тато.
Аида, спасибо! И за светлую грусть воспоминаний тоже...
Красивой осени и полные лукошки грибов!
С улыбкой
Оля Чепурная 26.09.2026 23:12 Заявить о нарушении