Бабине літо вже цвітом жоржини,
Сріблом на коси і сонця теплом.
Серце палає, неначе калина.
Знову чаклую над новим рядком.
Вже на біленькому аркуші квітне
Айстр різнобарв'я і горобина,
Небо безхмарне і сонце привітне,
А поміж нас - почуттів глибина.
В теплих долонях, я бабине літо
Так обережно несу у наш дім
І на твій погляд ласкавий, привітний,
Любий, коханням тобі відповім.
Наші літа, як листочки осінні,
Тихо спадають журбою в траву,
А ми радіємо сонячній днині,
Пору осінню стрічаєм нову.
Скільки ще маємо в світі прожити
Знають, мабуть лише там, нагорі.
Квітнуть у серденьку осені квіти.
Бабине літечко ще на порі.
Бабине лiто
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2017
Свидетельство о публикации №117102809348
Свидетельство о публикации №117102809348
Рецензии