ВIДЛУННЯ ЗДАЛЕКА.
Давно це на свiтi було.
Та память в народi зостала(сь),
Ще е на Волинi село,
Де в нiм Украiнка зростала.
Дивися, дитино, та бач!
У цiй чепурнесенькiй хатi
Лариса Петрiвна Косач
Навчалася пiсню спiвати.
Про Байду спiвала вона,
Як пановi груди пробити,
I, тiльки, як прийде весна,
Досвiтнi Oгнi засвiтити.
Як палко будила чоло..,
Та люд не спромiгся проснути(сь),
Лиш триста шалених пiшло
З гвинтiвками, юних, пiд Крути.
Народ i до нинi ще спить,
Хоч дiлять вже « булку i сало»!
I хочеться Вольною жить,
Та тiльки свiдомих замало.
13. 02. 2008. м. Ухта. 3/50
Вiдлуння здалека
© Copyright: Пётр Пашковский, 2017
Свидетельство о публикации №117102810927
Свидетельство о публикации №117102810927
Рецензии