холодне кохання

ХОЛОДНЕ КОХАННЯ.

Три роки назад ми розстались з тобою в останне,
Три роки назад я в останне тебе цiлував,
Три роки в розлуцi тягнулось кохання,
Зарадити бiль я нiчого не мав.

Забув я тебе, бо я, видно, не вмiю
Кохати в розлуцi, примiрно, як ти,
А ти розiрвала останню надiю –
Для мене i фото боялась знайти.

Тебе уявляв я по старих здогадках…,
А час все сильнiше студив почуття,
Яке загубив я в солдатських палатках,
Твiй образ вiд мене пiшов в забуття.

I час не чекав, вiн навiжено мчався,
I диким конем в приднiпровських степах
Нестримно пробiг, вiдгуляв, вiдiгрався,
Душi спопелiлоi вивiтрив прах.

Тепер я бездушний, нахальний, жорстокий
У Львовi живу. Уже й звик до життя…
I вибiр на вечiр я маю широкий,
Хоч знаю, що вiн не веде до путя.

В часи одинокостi, смутку, вiдчаю,
Для мене твiй образ милiший за все,
I серце зiжметься, ще нiби кохаю,
Та доля чомусь нам розлуку несе.

Розлуки злiтае вже третее лiто.
I нашi троянди уже вiдцвiли,
Лиш наше кохання блукае по свiту,
Мов хоче зустрiтитись, для чого, коли?

Коли ми зустрiнемось знову з тобою,
Коли нам кохання поверне наш час?
Мабуть, що нiколи, лиш криком габою
Забуте кохання зхвильовуе нас,

I вже догоряе те - любе i миле..,
Як тяжко, як тяжко забути його.
О, ти неземна життедайная хвиле,
Нащо обдiляеш питомця свого,

Для чого в розбурхану молодiсть ранню
Мене розбудила година лиха?
Щоб так безтурботно померти коханню,
Щоб мати на серцi тяжкого грiха?

Хiба то е щастя, щоб бути вродливим,
Водитись у колi, де дiви пустi,
Нi! Саме найкраще – не бути зрадливим,
А вiрно кохати на всьому життi.
травень 1975 року.
***
Пройдуть роки, i спогад юних лiт
Тебе заставить сiсти за перо,
Знай, досi баламутить бiлий свiт
Поемою про тебе
твiй Петро.