На нас жэ ны мыш ны доносыв
Он шол, как таран, не глядя
На зданіе КПСС.
Он фігу держал в кармане.
Да нет, пряма в зебр:
Што эта такое, э, дядя?
Воруеш? Жірееш? Кладэш
Овэчок і тёлочок рачком-с?
А дэ ты, товарыш, жывэш?
Так-так! Шэ j доносыш на Сашку?
І прочых ціп серых мышэj?
То я ш тобі, падловы, в сраку
О счас от ужару пэрцэj!
А опшыство тыхо розвальвалось.
Всі кралы, обманьвалы – в щэнт
Раптовно россмыквалы мяскы,
Одэжу, обуфку з бугрэj.
Дохлятіна jшла із Австраліjі.
Но!.. всё жэ по нормам капэ.
І jісты, у вобщым, хапало.
Родні ны було но ныек.
Застоjнэ болото? Дні радості:
Ударная строjка зовэ!
І ты но тут рота розяв, хэ,
Ек ф сумку діфціт жыд цібе.
О, друг ты міj Ал Александровіч!
Зіма лі в снега упырлась,
Коль ты но і любыш погладьваты
Свою товстозадныньку самк.
І вота: выходыть в Швеjцарыjі
Кніжонка професора СэР,
Которыj ны нужын мордастым.
Бо надто jіх в рыло товчэ.
І храпы чы раз нападалы вжэ.
Чы раз но здевалысь – в свынэj
Біча жэ Хрыста ны вс3чалы
Ны в екыjі бібліjі грэк.
І выслалы мудрых ф Германію.
С 7еjством у7 на легке.
А там шо? ЗіновЕв?! Ты радыj? –
Да-да. В вас свобода везде. –
Ага! Так не хочэш продаты і
Ны Родіну навыть, мін херц?
Ну, шо ж, выжываj, ек сам знаеш.
Поможэ хаj твоj маніфест.
Он выжіл, філософ поганыj.
Вырнувся назад в ССР.
А тута... ныма вуж стукацкых.
І навыть горбатыj ісчэз.
Андропов 1 но ж чытав нешт
Іс пысанок чуждыj лемент.
Верховныj Совет даж зажарыв
Бычэчок, шо ны ж з іудеj.
О, мылая наша шызарня!
Колы ж ты покыныш мыртвэцьк?
Чы тікы набоковы нада,
Шоб совысць зу7 пуд шышэць?
Свидетельство о публикации №117102700643