Хурделиця

Восени морозним ранком промінь сонця пробудив
Величаву тишу лісу, мов дзвіночок продзвенів.
Злегка вітер потривожив сонні сосни угорі
Та ялинки, що вдяглися у зелені киптарі.

Враз прокинулась природа, сяє на гілках кришталь.
Дружно птахи сповіщають: « - Розпочнеться фестиваль!
Поспішає Хуртовина дати сольний свій концерт
І картину намалює, поле й ліс - її мольберт!»

Щойно всюди розлетілась ця важлива новина, 
Хуртовина налетіла, мов потужна бистрина.
Звірі й птахи за кущами поховалися малі,
А дерева у таночку підбадьорюють її.

У пухнасту, білу ковдру загортається село.
На печі в хатині котик ніс ховає у тепло.
Та Хурделиця намети насипає, знай собі,
В димарях свистить піснями ніби грає на трубі.

Вікна сріблом покриває мов казкові вітражі,
І малює у повітрі дивовижні міражі.
Завивала, гуркотіла, налякала всіх-усіх.
Раптом стихла… Я – на ґанок, а довкола – бііііілий сніг.


20.10.2017