Про тиху річечку писати
Із кришталевою водою,
Альтанку в гонорі верстату,
Холодну ніченьку у полі.
Про трави гарні, сінокоси,
І соловейка спів на ганку.
А я бо у кохання боса,
Про почуття пишу, як клята.
Про невістульки лине завтра
І те повітря надто ласе.
Шкода мені! Нема що взяти
З сього кохання, наче пасмо.
Колись натрапить мені хвойда,
Писати стану про дерева,
Як термосить забракне словом
Наранок в постілі, напевно.
24.10.17.
Писати стану..
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117102409450
Свидетельство о публикации №117102409450
Рецензии