Земле ти моя блакитнонеба
З золотим колоссям на вітрах!
Так судилося чи так і треба –
Ти велична у своїх жінках!
Ти плекаєш їх в своїх просторах,
Міць духовну їм даєш у дар,
У річках стрімких, високих горах
Їм визбируєш жіночий чар.
Ти гартуєш їх на щастя й муку,
На прямостояння на вітрах,
Доленосні зустрічі й розлуки,
На щасливу путь й тернистий шлях.
Рушниками стелеш їм дороги,
Чорним і червоним споконвік
Вишиваєш радощі й тривоги,
Додаєш стежків із року в рік…
Земле ти моя блакитноока
З золотим колоссям на вітрах!
Піднеси дочок своїх високо,
Збережи жіноцтво у віках!
м. Донецьк, 2014-2017
Земле ти моя блакитнонеба!
© Copyright: Виктория Барановская, 2017
Свидетельство о публикации №117102309092
Свидетельство о публикации №117102309092
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
