Це було в дев яностi роки

ЦЕ БУЛО В ДЕВ'ЯНОСТІ РОКИ

Це на львівському сталось заводі
У скрутні дев’яності роки.
Скільки ж років минуло відтоді,
Але спогади й досі тяжкі.

В бухгалтерії плакала жінка,
Помарніла і ледве жива:
«Люди, змилуйтесь, в мене дитинка!
Я самотня і хвора вдова.

Я працюю вже рік без зарплати,
Все що мала, усе продала.
Я в боргах і харчі ніде взяти,
Бо немає родини з села.

Я прошу, поможіть, хто чим може!
Не лишайте вдову у біді!
Бо інакше нас голод знеможе,
Нам з донькою не жити тоді!»

Мати впала бухгалтеру в ноги,
Із грудей її вирвався крик.
«Встаньте, пані, не гнівайте Бога.»,-
присоромив її керівник. –

«Подивіться, розбиті тирани,
Україна звільнилась з тенет!
Наш народ зняв радянські кайдани
І крокує до слави вперед!

Нас чекає щасливе майбутнє!
То ж не бідкайтесь, жінко, дарма.
Україна – держава могутня!
Все минеться, мов довга зима.»

Бідолашна пішла, а невдовзі,
Поповзли по заводу чутки.
Її тіло знайшли при дорозі.
Це було в дев’яності роки…

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(жовтень 2017)

______________________________


Цей страшний випадок стався на львівському науково-дослідному радіотехнічному інституті НДРТІ. 

Жінка померла у лікарні від виснаження, і лікарі не змогли її врятувати.

В неї залишилася маленька донечка, над якою взяла опіку її подруга.