Забронзовів ти,друже,забронзовів:
З усіх шпарин душі гримаси корчить пиха
Не зчувсь,як гонор-гедзь тебе під'їв
І вкрила вплуталась гординя - лихо!
Забронзовів і серцем і крилом.
Душа-світлиця зовсім спустотіла,
Афами-корона муля над чолом,
А постаріла муза геть запаршивіла.
Невже це ти,мій лицар давніх літ?
Твоя душа сопілкою звучала!
Перевернувся догори ногами світ?
Чи ти "Голандцем" став,"летючим" без причалу?
Забронзовiв ти, друже
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117102009726
Свидетельство о публикации №117102009726
Рецензии
Цікаво, кому присвята. Сподобалася, така собі, іронія з перцем, суто по-українські. Дякую.
Надия Позняк 30.10.2017 23:05 • Заявить о нарушении
Надия Позняк 30.10.2017 23:05 • Заявить о нарушении
Надюшо,таких багато є,хто так забронзовіли,але це присвята редактору моєї останньої виданої книги "Жнива Магдалини" Дякую за оцінку.
Валентина Кондратенко 2 31.10.2017 08:16 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 31.10.2017 08:16 Заявить о нарушении