Квапливо йде вперед чаклунка осінь,
Ступаючи босоніж по землі…
За нею золотаві в’ються коси,
Летять у даль крилаті журавлі…
Вона приходить тихо, непомітно
Туманом вранішнім, зорею уві сні…
Промінням сонячним легким, привітним
Купається, мов мавка у гіллі…
Її ти голос не почуєш в небі,
Бо спів її – то клекіт в далині…
То шурхіт клену, вітер десь у вербах,
То світлий сум і краплі дощові…
Вона несе з собою фарби, мрії.
Вона дарує зовсім інший світ.
Вона приносить у собі надію…
В ній сили є життя своє змінить!
Автор: Анна Сластіна.
19.10.2017
Чаклунка осIнь
© Copyright: Анна Сластина, 2017
Свидетельство о публикации №117101909263
Свидетельство о публикации №117101909263
Рецензии