Я заздрю інколи п’яниці.
П’яниця , кажуть, все ж проспиться,
Коли ж ти дурень,то – ніколи.
Життя жене вогненним колом:
Робота, клопоти, страждання…
Терпіння крапелька остання
Ось ось та вихлюпне із чаші
Й блакитні дні затопить наші
Слізьми, що ллються як потоки…
Та раптом чую тихі кроки
І шепіт: ти перетерпи
Від звір-людей нестерпний кпин,
Бо все мина і це минеться
Слізьми омий забите серце.
І біль потроху заніміє,
І чорний світ зазеленіє.
І далі йди, бо жити мусить,
Веде тебе рука Ісуса
У світ прийшовши недарма –
Це Божа Благодать сама!
Ти маєш місію священну:
Віддати людям сокровенне!
Талантам
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101907027
Свидетельство о публикации №117101907027
Рецензии
