Стоїть могила край села
Забута усім людом,
Козак у ній лежить, стогна
І вітер звідусюди.
У ніч глибоку та німу
Виходить він з могили,
Продав колись душу демону свою,
Бо покохав дівчину.
Тепер він бродить поміж лісу,
На місяць виглядає,
Чи нема його дівчини,
Що так його кохає...
І кожен раз, коли хтойсь йде,
Зачіпеться у травах,
Він тіло злісно розірве,
Сховає в квітах-барвах.
Козак все жде та жде її
Вже не одне століття
І кожен раз життя людські
Рахують верховіття.
Козацька могила
© Copyright: Зоряна Вознюк, 2017
Свидетельство о публикации №117101709584
Свидетельство о публикации №117101709584
Рецензии