Довіра – річ тонка й тендітна,
обірватися може за мить.
Коли той, кого вважала рідним,
став мені далеким і чужим.
Що його до того підштовхнуло?
Чому він став саме таким?
Чомусь і я від нього відвернулась,
бо був своїм, зате пішов ніким.
Я довіряла все, що мала:
життя своє, всі таємниці.
Він з того всього посміявся,
і заявив, що це дрібниці.
Може і погано я робила,
довірявши занадто чужим.
Які моїх старань не оцінили
й залишили страждати з усім.
Настане час, коли і я повірю
Без сумніву, без особистих жертв.
Я знаю: дочекаюсь того, у що вірю,
Зніму із себе той страждальний хрест
©Тамара Цегельнюк
01.10.2017
Дов1ра
© Copyright: Цегельнюк Тамара, 2017
Свидетельство о публикации №117101700521
Свидетельство о публикации №117101700521
Рецензии