Вітер знов посвистує в шпаринах,
Виграє, неначе на дуді.
Небо синім поглядом дитинним
Кучерявить мрії молоді.
Тихо свічка плоті догорає,
Віск сльозою серце пропіка,
А душа... метеликом літає –
Хоче, дивна, вдарить гопака.
Чи ж вона іще не натрудилась,
Як по ній топтались косарі?..
А душа сльозою смирно вмилась –
І летить у полум'я зорі!
Вiтер знов посвистуe в шпаринах
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101602994
Свидетельство о публикации №117101602994
Рецензии