Намагаюсь прийняти себе... не цілком... хоч частково,-
по сльозині, по усмішці ширій, по зблиску в очах,
по зухвалому вчинку, по доброму, віщому слову...
непрощЕнним гріхом чи крильми, що пролазять в плечах...
Бо як я у собі не зумію усього прийняти,
не заважить й гроша моє довге життя і складне...
не лиша Янгол Смерті віками насиджені чати
і примушує тим з прийняттям поспішати мене...
Намагаюсь прийнять... а сумління судомами зводить...
стільки воєн нещадних у серці іще не було,-
то я Бога дитя, то пилинка без племені-роду,
праве - біле, як сніг, ліве - чорне, як сажа, крило...
час ось-ось добіжить, а мені так до себе далеко,-
Калахарі і Гобі, і весь океан світовий...
я би швидше здолала цей шлях, але дихати нічим від спеки...
я би швидше здолала... та бажання заледве живі.
Прийняти себе
© Copyright: Ева Сокол 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101408536
Свидетельство о публикации №117101408536
Рецензии
Основний зміст в слові бажання... Так проникливо і зрозуміло...
http://www.stihi.ru/2018/01/29/4637
Анна Стефани 2 30.01.2018 17:20 • Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2018/01/29/4637
Анна Стефани 2 30.01.2018 17:20 • Заявить о нарушении
Щиро дякую, мила Анно, за візит і відгук... так, напевно... бажання. Хоча я не зовсім точно передала свої почуття, емоції. Бажання насправді є, а життєвої енергії для того складного процесу прийняття недостає. Тому все відбувається дуже уповільнено... треба поправить та бракує часу.
З осінннім привітом,
Ева Сокол 2 28.10.2017 00:51 Заявить о нарушении
З осінннім привітом,
Ева Сокол 2 28.10.2017 00:51 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.