Спов1дь UE

        1.

У ночі таємній, обійма крихкі
Відчуваєшь ці крила
На сповіть лети
Не згори

І з острахом линешь
і вже вижче хмар палав
У місяці, в світлі
Всі думи збирав, рахував

Що спраглість бентежить
В мовчанні стенав, благав
Кайдани обмовів, все їх розривав
Знемагав

Та тільки на сповідь
Ледь вийшов змарнів
У своїх почуттях
Важких, занемів

Замовчав
у тихесенькій ночі
Почувщи голос її
Рідний,майже забутий

         2.
Хто відібрав обійма її, тепла
Не зупинити мені мабуть, це падіння життя
Розвіяли в просторі глухим,голосом слова ,
холодним повітрям, вогнем тривким,душа чиста, нова

Лише твоя мала була, лише твоя, чуешь
Ти гарна як весна,і цю мить цінуешь
Заклопотана в справах,про щось забуде
Така запальна,у русі, колись мене замалює 

У сповіді свідомо, не полишу я,
Та ти впізнаєш голос мій,не заборгуешь   
Свою надію, віддавав, мене врятуєшь
Лише частина серця, втрачена,та ти лікуешь

Вона свята-простота, та й, любові вірна
Заспокой мене, будь ласка, добра сила
В обіймах твоїх, Як завжди я, не врятую
Що залишаеться мені, де ти, одна безнадія,
И я без тебе, сумую
 
нестримно, нестерпно, в самоті, собі плести
Та хвилі вирують, несамовиті, страшні   
Залишки запаху твого,  ковток, коханого світла
Сподобалась мені, повір, і далі, була би сильна

Торкатися у повні, твого відвертого тіла
Захист твій ніжний, обачний, майже сміливий
Даровані мені, від Раю, занедбані крила
Заспокоїтися б мені, у сні, в твоїх ніжних обіймах!
   

   3.




Та й потайки, піти в пітьму
Любов пізнати, як науку
Таку знесилену, тяжку
Відірвану наживо, з друку
Немов тягнутися, дай руку

І майже твій, не полишай   
Боротися, до крові, бруду 
І ледь живий, в біду обутий 
В зимових сутінках окутий, 

Зірватися у плеск полона,
Торкатися тебе, і знов
Себе вражати, по новому
Чекати з попилу любов ,
 
Ти справжня, мов икона
В сльозах відкрита, і проста
Подих лишила, мені вологий
нестримно, дівчина краса   
 
Літай, у суперечь всіх правел
Рятуй, дитя, перемагай
Тривогу загуби, і навіть 
Вода у небі заспіва

І оживаючи в особі, в тілі, справжнім
На мить втрачати, відчуття у собі, впавши
У неї цілий світ, краса, у полі вільнім
За гратами тримати, мої  мрії

Як в мовчазній,  занедбаній  могилі     ,
Сирої днини, сповнене життя
І ось за стільки років, знову вільний
Не скутий стінами, без ланцюгів насилля

Моя ти, квітнеш пошепки, весна
Вітром огортаєш мою спину
Зелена піднімається, трава
Я знову відчуваю подих світу