Кряче ворон, дивно кружить,
А в хатині мати тужить!
Сни за сина дивні має,
Плаче, серденько ламає!
Плач над Бугом йде луною,
Син був забраний війною.
Чує голос сина сама,
«Не тужіть, не плачте, мамо!
Був розірваний снарядом,
Я повернусь зорепадом -
В серпні! Ранки де прозорі,-
Небокрай прокреслять зорі!
Поки – столяра наймайте,
І малярика – шукайте!
Домовину, хай збудують,
Та й на чорно – пофарбують!
Без дверей та без віконця, -
Вже мені не бачить сонця!
Не плач рідна – син не встане!
Нація з колін – повстане!”
Ворон
© Copyright: Ключник Олег, 2017
Свидетельство о публикации №117101205925
Свидетельство о публикации №117101205925
Рецензии