Лина Костенко Смертельный падеграс

Лина Костенко «Смертельный падеграс»
(перевод Владимира Туленко)

Земля кружится во вселенском вальсе.
Ветры галактик - наш скрипичный плен.
Гармония сквозь слёзы диссонансов,
Проносит ритмы танца по земле.

В груди же сердцу тесно, тесно, тесно!
Тоска земная пилится смычком.
Взорвутся мышцы в одночасье резко,
Как током вмиг тебя шарахнет кровь.

И не паркет, протёртый весь до глянца,
Не пол, что из отходов досок сбит, -
А вся планета – пьедестал для танца,
Где сходят вальсы с голубых орбит.

Гремит высокий гонор полонеза,
Бедою бьется оземь перепляс,
Лезгинка рядом правит грани лезвий,
И грациозно ходит па-де-грас.

Швырял канкан подолы парижанок.
Хлестал аркан  на лыковых лаптях.
И бесшабашно-дико меж ножами
Шотландки танцевали на столах.

Большое дело – танцевать ночами!
Лишь пальцы только не обрежь сейчас.
Дорог войны попутчики мы с вами
Другой узнали – бездорожий пляс.

Где труп коня вмерзает в осень злую.
И смерть вплотную снова подошла.
А я иду. Я делаю вслепую
На минном поле осторожно па.

Полшага в сторону - и все возьмётся прахом.
Уместится вселенная в слезу.
И дремлют мины - словно черепахи -
И земле шершавой нехотя ползут.

О пируэты вынужденных танцев!
Кто шел по полю минному хоть раз,
Тот мимолётно на паркетных глянцах
Смертельный не забудет падеграс.

*****

Ліна Костенко «Смертельний падеграс»

Земля  кружляє  у  космічнім  вальсі.
Вітри  галактик  -  вічні  скрипалі.
Гармонія  крізь  тугу  дисонансів
проносить  ритми  танцю  по  землі.

І  серцю  в  грудях  тісно,  тісно,  тісно!
Смички  пиляють  задубілий  сум.
Зненацька  м'язи  вибухнуть  первісно,
ударить  кров,  як  електричний  струм.

І  не  паркет,  зачовганий  до  глянцю,
не  долівки,  налиплі  до  чобіт,  -
вже  вся  планета  -  п'єдестал  для  танцю,
де  сходять  вальси  з  голубих  орбіт.

Гримить  високий  гонор  полонеза,
і  лихом  б'є  об  землю  перепляс,
лезгинка  чорна  срібні  гострить  леза
і  граціозно  ходить  па-де-грас.

Шпурляв  канкан  мережки  парижанок.
Шмагав  аркан  по  сивих  постолах.
І  відчайдушний  танець  між  ножами
шотландки  танцювали  на  столах.

Велике  діло  -  танець  між  ночами!
Танцюй  собі,  лиш  пальчика  не  вріж.
Доріг  війни  смутні  подорожани,
ми  знали  інший  -  танець  бездоріж.

Десь  труп  коня  вмерзає  в  сизу  осінь.
І  смерть  впритул  до  мене  підступа.
А  я  іду.  А  я  роблю  наосліп
на  міннім  полі  обережні  па.

Півкроку  вбік  -  і  все  це  піде  прахом.
І  цілий  всесвіт  вміститься  в  сльозу.
Дрімотні  міни  -  круглі  черепахи  -
в  землі  шорсткій  ворушаться,  повзуть.

О  піруети  вимушених  танців!
Хто  йшов  по  полю  мінному  хоч  раз,
той  мимохіть  і  на  паркетних  глянцях
пригадує  смертельний  падеграс.