Нехай тобі у око не впаде
Ані одна моя дрібна смітина.
Вкради у мене серце молоде,
Прозоре й чисте, як сльоза дитини!
Вкради у сні, немовби наяву,
Хоч віртуально – і тоді побачиш,
Що в нім тобою, враже, я живу.
Тобою в нім сміюсь, тобою плачу.
На жаль, в твоє камінне не вживить
Любові іскру, бо давно погасла.
Скорюся долі, бо життя – як мить:
Зустрілись ми чи пізно, чи завчасно...
Он кажуть: «Шлюб ладнають небеса».
То все одно, чи жалкував, чи злився б:
Твоя любов – як з пуп’янка роса,
Який під зиму так і не розкрився.
Нехай тобi у око не впаде
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101211505
Свидетельство о публикации №117101211505
Рецензии
