Вчуся жити без тебе. Бузок
Сіруватий, затьмарене сонце,
Світ німий: без пісень і казок,
В серці звалище слів та емоцій.
По-рож-не-ча...Уламками мрій
Душу врізала – плачу від болю.
Це умовно: ти мій чи не мій.
Не умовно: я марю тобою.
Я шукаю між сотень облич
На твоє хоч віддалено схоже.
Все не те... Знов вдивляюся в ніч.
Розумію: навчитись не зможу...
Вчуся жити без тебе
© Copyright: Елена Макарчук, 2017
Свидетельство о публикации №117101109500
Свидетельство о публикации №117101109500
Рецензии