Привет тебе, последний мой приют -
Любимый с детства Байковый некрополь.
Я всякий раз спешу сюда подштопать
Те дырки, что покоя не дают...
Вот только тут, среди могил бродя,
Приходит понимание и ясность,
И остро ощущаешь сопричастность
Со всем другим,что было до тебя.
Когда в свой час отправлюсь на покой,
Не знаю где,зависну я над миром,
И растворюсь в тебе, мой милый Киев-
Хочу остаться навсегда с тобой. ..
Привет тебе, последний мой приют...
© Copyright: Тамара Полякова 4, 2017
Свидетельство о публикации №117101111608
Свидетельство о публикации №117101111608
Рецензии
Не знаю де зависну
Я мижи світами,
Але це буде
Саме там:
Де над Дніпром
Високі кручі,
Там де ворота
Золоті блискучі.
Де люди трохи
Захворіли,
Бо їх там якось
Одуріли.
Тому й життя вони
Так... зрозуміли.
Але пройде це
Дике божевілля,
Та між людьмИ
На решті буде
Там таки
Порозуміння !
Валерий Кулик Васильевич 30.03.2018 11:41 • Заявить о нарушении
Я мижи світами,
Але це буде
Саме там:
Де над Дніпром
Високі кручі,
Там де ворота
Золоті блискучі.
Де люди трохи
Захворіли,
Бо їх там якось
Одуріли.
Тому й життя вони
Так... зрозуміли.
Але пройде це
Дике божевілля,
Та між людьмИ
На решті буде
Там таки
Порозуміння !
Валерий Кулик Васильевич 30.03.2018 11:41 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.