***

Відлітають сьогодні лелеки
===========================

Про далекі світи я давно вже не марю й не мрію,         
У далеких світах я пронидів літа молоді.
Я давно вже приріс до землі, мов курган. Яворію!          
Листя, мов ластовиння розкинулись жовто-руді.

У далеких світах прозябають літа молодечі,
Я вже вичерпав свій, той глибокий криниці ресурс.         
Пролітають роки, як вітри, яворино-лелечі,
Я ж навіки з землею корінням своїм обіймусь.

Я років далечінь у вірші свої втиснув душею,
Розложив їх усі, мов світлини в сімейний альбом.
Кинув явором тінь на зелені коври споришеві,
Із усіх вподобань я єдину залишив любов.

Сьогодення плекаю, як сонце до проліска лину,
Всім світанкам своїм в щиросерді благім відслужу.
І кохаю її, я єдину свою яворину,
І цілунків її присмак меду навік збережу.

Про далекі світи я давно вже забув й не картаю,
Вузлик спогадів теплих у серці своїм розв'язав.
Яворів молодих сині крони у вись проводжаю,
Нині маю я більш, ніж колись у юнацтві бажав.

Не вдивляюсь давно в горизонти незнанні й далекі,
Щедро віком сповитий говію в осінній порі.
Чи в останнє мої відлітають сьогодні лелеки,
Низько-низько над кронами сивих моїх яворів...

12-16.09.2017р.

В.Масагор.