Хвороба долизує мозок,
А тіло ; вже тіста гора.
Вертаємо з ярмарку возом
Із в'їдливим скрипом: «Пора...»
Пора позбирати каміння,
Скріпить заповіт сургучем....
Ледь квилить у серці горіння,
Просякнуте білим плачем.
Не всі ми зірки позбирали,
І слави хвилина згора –
Бо янголів чути хорали
З настирливим словом: «Пора!»
Старече
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100908593
Свидетельство о публикации №117100908593
Рецензии
