Вітер присів навпочіпки –
Слухає гомін землі.
Осінь настирливим почерком
Пише ключі журавлів.
Небо рядном брунатним
Стеле смуток в душі.
Думка рядком акуратним
Сіє на аркуш вірші,
Осінь глибока розкрає
Скибку розбитих мрій.
Серце зима замотає
В саван суворий свій.
Неминуче
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100908576
Свидетельство о публикации №117100908576
Рецензии