А восени... яка журба,
Усе що цвіло - в*яне,
Кудись позникла та юрба,
Все сірим, сірим стане.
Збираю листя у долонь,
Тобі сплету з них квіти,
Не відчуваю своїх скронь,
Мабуть, мабуть я млію.
Засну як листя восени,
Вірші квітками будуть,
Хоча бувають і сумні.
Їх люди не забудуть.
До тебе з часом принесуть,
Вони колись-то зацвітуть.
А восени... яка журба
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117100903976
Свидетельство о публикации №117100903976
Рецензии